Дарма він переживав, адже фільм високо оцінили як глядачі, так і критики. Так, на Rottentomatoes фільм має 93% від авдиторії та 99% він критиків.
Що про фільм сказали критики? Тут можна зазначити декілька цитат з рецензій. «Паразити» виражає послідовні ідеї, які важливі для творця фільму, щодо того, як ми живемо сьогодні, і про передсуди та зло, яке ми робимо собі та іншим», – каже Майкл Філіпс з Chicago Tribune. «Паразити» насправді не є фільмом про монстрів. Однак принаймні на одному з нескінченної кількості рівнів він таким є, і монстри – це ми», – висловився Тай Бер з Boston Globe. «Все, що знає глядач, - це те, що Пон розповідає історію про людей, що означає, що вона може бути чудовою комедією аж поки не стане трагедією», – міркує Девід Сімс з The Atlantic. «Він розповідає історію, яку можна було би, мабуть, зрозуміти без субтитрів чи взагалі без діалогів: обличчя цих акторів з пронизливою ясністю демонструють, як воно, почуватися чужими у світі багатства та привілеїв», – ділиться думками Стефані Захарек з TIME Magazine. На завершення огляду думок критиків, Дана Стівенс зі Slate написала, що це, можливо, найкращий з фільмів Пона, які він допоки зробив.
Про що цей фільм? На поверхні у нас сюжет про бідну сім'ю, в якій сину дали можливість стати репетитором англійської у багатій сім'ї. Але син поступово просунув на різні роботи для цієї сім'ї своїх інших родичів. Подекуди бідна сім'я підставляла колишніх працівників багатої сім'ї задля отримання їхніх посад. На цьому вони, утім, не зупинилися. Коли багата сім'я поїхала на відпочинок, бідна сім'я жила у їхньому будинку, їла їхню їжу та розпивала алкоголь. Це перша половина фільму. А друга має помітно більше екшну. Колишня гувернантка повертається додому, бо там у підвалі живе її чоловік. Вона спіймана бідною сім'єю на цьому, а бідна сім'я - на підступності та брехні для посідання посад. Ситуація накаляється поверненням багатої сім'ї та смертю колишньої гувернантки. В результаті на святкуванні дня народження дитини з багатої сім'ї вчиняється різанина, внаслідок якої помирає дівчина з бідної сім'ї, тато з багатої, чоловік гувернантки, а доля дитини залишається невідомою. Тато з бідної сім'ї переховується у підвалі того будинку, а його син пережив операцію на мозку та хоче тепер купити колись цей будинок, аби бути з татом.
Це основні події фільму, але він до них жодним чином не зводиться. Там багато сюжетних деталей та елементів, що розкривають характери персонажів. Наприклад, син з багатої сім’ї має дитячу травму, бо одного разу побачив уночі чоловіка гувернантки, а йому ніхто не вірив. Він думає, що у домі мешкає страшний привид. Мати з багатої сім’ї дуже лагідна та наївна, вона буквально все бере на віру. Чоловік з багатої сім’ї має особливе цурання по відношенню до бідних людей через їхній запах, який формується внаслідок проведення тривалого часу у підвальних приміщеннях. Саме ця риса його і згубила, адже стала останньою краплею для бідного тата, у якого на руках помирала донька. Син з бідної сім’ї завів стосунки з донькою з багатої сім’ї попри те, що він знав про серйозні симпатії та наміри стосовно неї, які були у його друга, через якого він взагалі отримав таку роботу. А донька з багатої сім’ї заздрить своєму братові, якому приділяють дуже багато уваги, та злиться на нього, що він поводиться так, наче не може бути «нормальним». Батько з бідної сім’ї має певну солідарність до інших бідних, що виражається у його переживанні щодо того, чи знайшов інший водій роботу, а також у його вбивстві багатого тата через його реакцію на запах бідного чоловіка гувернантки. Водночас донька з бідної сім’ї найбільше з героїв схильна до елітаризму, який вона проявляє, коли займається з багатою дитиною малюванням, зокрема. Також цікавий елемент дихотомії бідних та багатих розкрито з географічного аспекту. Багаті живуть нагорі, тож коли була шалена злива, то для них це було просто очищення повітря та землі, полив рослин та загалом позитивна подія. Бідні навпаки живуть не лише внизу, а ще й часто у підвальних приміщеннях, тож для них дощ став руйнівним та багато кого позбавив речей та принаймні тимчасово житла. Насамкінець, хоча кінцівка фільму залишається певною мірою відкритою щодо того, чи зможе бідна сім’я стати багатою сім’єю, один сюжетний елемент натякає на те, що не зможе. Бідний батько казав синові, що найкращим планом є відсутність плану, адже коли план все-таки є, то завжди щось піде не так. А у бідного сина є план розбагатіти, купити будинок, а потім одружитися та завести сім’ю.
На честь кого режисер назвав свій фільм? Найбільш очевидним паразитом є чоловік гувернантки, який буквально живе у домі-організмі за його рахунок. Утім, він теж приносить дому мінімальну користь: щоразу він вмикає світло, коли йде по коридору його власник, думаючи, мабуть, що то датчик.
Його дружину теж можна вважати паразиткою, адже вона використовує своє положення у домі для переховування свого чоловіка у підвалі. Її користь для будинку, втім, очевидна, тож тут більше сенсу вести мову про симбіоз ніж паразитизм. Цікаво зазначити, між іншим, що за деякими сучасними дослідженнями паразитизм еволюціонує в мутуалізм (взаємовигідні відношення).
Бідна сім'я - теж паразити. Сину дали роботу, а він, замість того щоб нею задовольнитися, просунув на роботу всю свою сім'ю. Усі вони видають з себе професіоналів своєї справи та беруть великі гроші за послуги. Утім, не можна сказати, що воно не допомагають багатій сім'ї. Також варто зауважити, що багата сім'я від паразитизму бідної жодним чином не страждає (для них ці гроші все одно не проблема), тоді як бідній сім'ї ці ресурси явно потрібніші, адже їм подекуди немає чого їсти навіть.
І що, на цьому все? Такий от елітаристський фільм про те, що якщо бідним дати можливість, то вони візьмуть від тебе максимум? Бідні є паразитами багатих? Звичайно, все не так просто. Такий фільм навряд чи отримав би повсюдне схвалення.
До цього часу ми говорили про ознаки паразитів серед бідних людей. Утім, настав час поміркувати про багатих. Тато у сім’ї працює на керівній у фірмі, що займається інформаційними технологіями. З показаного у фільмі нічого особливо важливого чи корисного для суспільства у його роботі немає. Мати не працює взагалі. При цьому вони витрачають велику кількість ресурсів (великий будинок, прибудинкова ділянка, хороша машина, люди, що їх обслуговують). Чи є паразитують вони на чийомусь іншому майні? Чому в них є так багато, а в когось іншого так мало? Працьовитістю вони не вирізняються. Ба більше, вони явно докладають менше зусиль ніж бідні. А звідки багатство? Чи не забирають вони його у держави, у працівників?
Паразитами багаті є і в іншому відношенні. Багата сім’я безпомічна без водіїв, репетиторів та гувернантки. Тож можна сказати, що вони паразитують на цих людях, які насправді забезпечують їм те життя, до якого вони звикли. Тут видається доречним згадати діалектику пана та раба у Геґеля. Пан володарює, а раб підкорюється. З іншого боку, пан так сильно залежить від раба, що в певному сенсі стає його рабом. І так пан стає рабом, а раб – паном. Так само і тут бідні, наче, паразитують на багатих, але ж і багаті паразитують на бідних. Тому всі ми паразити, так чи інакше, і не варто про це забувати.
Цей фільм вчить нас усвідомленню нашої залежності від інших, розумінню різних обставин, які схиляють людей до певної поведінки. Ми можемо бути паразитами, не думаючи про це, а хтось може бути не такими вже і паразитами, як здається на перший погляд. У будь-якому разі нам не варто поринати у світи брехні, як це робили бідні персонажі, а також не варто втрачати людяність до відношенню до будь-якої людини.