Почнемо з «Чорної пантери». Це супергеройський фільм з відповідним сюжетом та візуальними ефектами, що приваблює широку аудиторію. Так, при орієнтовному бюджеті у 200 мільйонів доларів, фільм зібрав 1.35 мільярдів доларів по світу!

Якщо відволіктися від основної сюжетної лінії, то фільм є цікавим у декількох аспектах. По-перше, він руйнує кілька стереотипів. Так, в одному з чотирьох племен Ваканди військовими є виключно жінки, тоді як традиційно військову сферу залишають саме чоловікам. Сестра головного героя є головною спеціалісткою по найсучаснішим технологіям на Землі, а у цій сфері, як ми знаємо, також домінують чоловіки. Само собою, фільм демонструє, що колір шкіри не має значення, що вже мало б бути очевидним у сучасному світі, але досі таким не є. Але головна проблема, до якої звертається фільм – це те, що Західна цивілізація необов’язково є єдиною правильною цивілізацією, та має нав’язувати іншим свій шлях. Подібне підваження правоти Заходу здійснювали і філософи. Наприклад, китайський філософ Жоу Шіпенґ вважає несправедливими міркування Заходу про те, що лише їхня культура веде до осучаснення. Славой Жижек також критикує втручання нав’язування Заходом свого стилю життя іншим культурам. Так, у інтерв’ю 2016 року на питання щодо того, чи має Захід критикувати та засуджувати інші культури, відповів: «чому ми хочемо, щоб вони були такими, як ми, якщо ми такі жахливі?». Ваканда має свою музику, одяг, культ предків, мови та традиції. Водночас, вона є найбільш розвиненою державою на Землі, хоча світ про це не знає. Питання того, наскільки цивілізованість пов’язана з західністю та чи потрібно переносити наші переконання та концепції на інших, є актуальним питанням для сучасних мислителів. Фільм, звичайно, не дає нам чіткої відповіді, але він говорить, що ми маємо принаймні поважати інші культури та замислюватися над тим, що робимо по відношенню до людей, які не схожі на нас.

Перейдемо до «Чорного куклукскланівця». Цей фільм цікавий боротьбою з дискримінацією шляхом висміювання. Головний герой та його напарник стають частиною відомої расистської організації у США. Через це, вони регулярно говорять, як вони ненавидять «неґрів» та «жидів». Глядач бачить, що расистом та антисемітом всерйоз бути не можна, адже такі погляди є безглуздими у сучасному світі. Замість того, щоб фокусувати увагу на тяжкій жахливій долі жертв дискримінації, ми бачимо афро-американський молодіжний рух з його культурою, а також як люди, які самі піддаються цій дискримінації, говорять спрямовані проти них речі, аби стати частиною небезпечної організації. Гумор виконує різні функції, але переважно його розглядають як розважальний елемент. Цей фільм демонструє виховну роль гумору, спрямованого проти серйозних проблем сучасності. Замість слабких поневолених обставинами жертв, ми бачимо сильних героїв, які ведуть боротьбу за справедливість.