Як виявилося, завдання, що постало перед Джексоном, було не таким легким, як йому здавалося. Режисер і його співпрацівники провели чимало часу думаючи, як втілити в життя цю оригінальну ідею. Врешті-решт вони погодилися на рішенні використати у кінострічці реальні голоси Британських солдатів, адже це буде гармонійніше виглядати у комбінації із відеозаписами з музею. Джексон сказав: «Ми подумали, що єдині люди, яких ми маємо почути – це ті люди, які самі брали участь у війні. BBC зробили чимало записів розмов із воїнами у 60-х і отже ми мали близько 600 годин інтерв’ю з ними. У фільмі ви почуєте голоси близько 120-ти різних людей».

            Окрім того, що було дуже багато матеріалу для опрацювання, складність роботи, полягала й у тому, що необхідно зрозуміти те, що кажуть на матеріалах відеозаписів, адже якість звуку там погана. Вирішення цієї проблеми передбачало пошук досвідченого експерту з криміналістики, що вміє читати по губам. І на додаток до усього вищенаведеного треба було ще відновити все інші звуки із записів – всі кроки, постріли і т.д.

            Для назви фільму Пітер Джексон перефразував частину цитати з поеми «Ода пам’яті», написаної у 1914-му році поетом Лоуренсом Біньйоном.  Англійською мовою фрагмент цитати звучить як «They shall grow not old», режисер же переробив її на «They shall not grow old». Він вважає, що такий варіант є більш модернізованим і придатним для використання у наші часи.

            Останнім штрихом на етапі збору матеріалу для фільму було спонукання майбутнім режисером фільму молоді до розмов зі своєю сім’єю про події Першої Світової Війни. Джексон зазначив: «Ви всі є праправнуками людей, які боролися у війні. Отже, я сподіваюся, що ви зможете розпитати свою сім’ю про ці події».

Джерело: variety.com.