Сама оригінальна назва, яка перекладається як "Неймовірні", відсилає нас до звичної нам патріархальної культури, адже уся сім'я супергероїв називається за супергеройським ім'ям батька. Втім, друга частина особливо сильно звертається про проблеми гендерних стереотипів та патріархальної культури. Головною героїнею стрічки виступає Еластика, якій часто говорять про те, що раніше її затьмарював її чоловік, хоча вона може й краща за нього. З боку самого Містера Неймовірного ми також бачимо проблеми з прийняттям успіхів його дружини як незалежної супергероїні, яка раніше більше уваги приділяла дітям, а не роботі, і була, хіба що, його помічницею. 

У цьому мультфільмі батько залишається з дітьми, поки мати рятує світ. Чудово продемонстровано, наскільки непростою роботою є піклування про дітей, яким зазвичай займаються в нашому суспільстві матері, поки їхні чоловіки заробляють гроші і статус у суспільстві. Містер Неймовірний спершу майже не контролює ситуацію, не встигаючи пояснити математику сину та заспокоїти доньку після невдалої спроби побачення. Джек-Джек ніяк не засинає та лізе гратися з єнотом, що тільки додає клопоту. Поступово він усвідомлює важливість батьківства та його здатність справлятися з ситуацією. Одного разу він каже, що хоче просто бути хорошим батьком для своїх дітей.
Для нашого суспільства надзвичайно важливими є такого роду стрічки. Рідко люди замислюються над усталеним способом життя, а жінки часто і самі не усвідомлюють власного потенціалу, підтримуючи наявний патріархальний устрій. Жінка є не лише матір'ю. Вона також може мати свої кар'єрні мрії та має таке ж право на реалізацію цих мрій, яке має її чоловік. Один відомий філософ Г. Йонас писав про відповідальність батьків перед своїми дітьми. Він вважає, що людство зобов'язане продовжувати своє існування, а тому батьки мусять піклуватися про своїх дітей, оскільки завели їх. Так, жінка народжує дитину. Але ж не вона її самостійно заводить, чи не так? Зазвичай у цьому процесі бере участь її чоловік. Рішення завести дітей є спільним рішенням, і діти так само є обов'язком матері, як вони є обов'язком батька. Саме тому як батько, так і мати мають приділяти увагу своїм дітям. Вони можуть ділити весь час свої обов'язки навпіл, або ж дітьми може перші роки більше займатися мати, а потім тато. Ці питання кожна сім'я вирішує самостійно. Зрештою, може бути і так, що жінка дійсно хоче присвятити усю свою увагу дітям, а чоловік більше схильний до роботи. Такий варіант є прийнятним (хоча частина обов'язків у будь-якому разі має бути на батькові), але він не має бути таким, що усвідомлюється як єдино можливий та очевидний. Може бути і зворотня ситуація, у якій для жінки її кар'єра є дуже важливою, а чоловік хоче переважно доглядати за дітьми. І це не має здаватися дивним і тим паче висміюватися. Оскільки вони обидва є батьками, кожен має перед дітьми певні зобов'язання, і немає підстав вважати, що у жінки їх більше, ніж у чоловіка.
Окрім питання гендерних стереотипів та батьківства і материнства, варто зазначити іншу важливу ідею, яка розвинута у "Суперсімейці 2". Вона має освітній характер і є однією з ключових для гарного функціонування суспільства. Це філософсько-правова ідея, яка найбільше відома як Формула Радбруха. Вона полягає у тому, що якщо закон не прагне бути справедливим, то ми не маємо вважати його законом. Такі міркування стали актуальними для людства після Другої світової війни. Нацисти вчинили чимало злочинів, але за старою романо-германською правовою системою їх було складно засуджувати, адже головним виправданням власних вчинків вони вважали наступне: "Я лише виконував(ла) наказ". Нацисти приймали закони, які спричинили злочини проти людства. Оскільки німецька традиція загалом дуже поважала дотримання законів, то було чимось вельми незрозумілим, що це може бути покараним. Саме тому Радбрух ввів прагнення до справедливості як критерій того, чи має людина дотримуватися закону.
Подивимося як ця ідея реалізована у "Суперсімейці 2". Супергерої поза законом, хоча насправді усіма силами намагаються допомагати поліції виконувати її роботу. Після арешту на початку фільму, Еластика сперечається з Містером Неймовірним стосовно того, чому вони вчать дітей. Еластика говорила про те, що вони мають навчити дітей поважати закони, а її чоловік вважав, що несправедливим є закон про нелегальність супергероїв. Зрештою, ідея несправедливості закону перемагає, адже супергерої демонструють свою допомогу суспільству, а фільм завершується підписанням закону про легальність супергеройської діяльності. Люди мають розуміти, що іноді закон може принижувати чи дискримінувати певні категорії осіб. У такому разі не варто дотримуватися його, посилаючися на його наявність, а краще намагатися висвітлювати наявну проблему та мирними правозахисними засобами сприяти реформуванню законодавства.
Як визначити, чи справедливим є закон? Мені найбільше імпонує пропозиція Дж. Роулза, але про неї ми поговоримо іншим разом, якщо у прокаті з'явиться фільм, який її репрезентує.
З питаннями і пропозиціями звертайтеся за адресою: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..