З огляду на рішення Венеційського міжнародного кінофестивалю про включення фільмів The Laundromat («Пральня») та Marriage Story («Історія шлюбу») до офіційної програми, UNIC опублікував наступну заяву:

Завдячуючи світовому престижу, ключові кінофестивалі та премії мають водночас честь та відповідальність за звернення уваги аудиторії по всьому світу до високоякісних та розмаїтих фільмів.

Через це оператори кінотеатрів очікують розгляду лише тих фільмів, які отримають повноцінний прокат або, якщо поки не підтверджено наміри стратегій випуску фільмів, то тих, які докладатимуть усі зусилля до заохочення дистриб’юторів зважати на норми індустрії.

Включення до офіційної програми фільмів, які доступні кожному, а не лише підписникам стримінґових платформ, є перевагою для аудиторії в цілому. Коли фільми доступні лише на цих платформах чи виходять в обмежений прокат у кінотеатрах, відбір фільмів на фестиваль чи премію стає насправді лише маркетинговим інструментом, за допомогою якого більша частина потенційної аудиторії не отримає доступу до багатства чудового контенту.

Кінотеатри пропонують своїй аудиторії незрівнянний культурний та соціальний досвід, який завдяки технологіям дозволяє кожному фільму дійсно належним чином продемонструвати творче бачення режисера. Вони не лише представляють золотий стандарт перегляду фільмів, але загалом прокат в кінотеатрах надає можливість якомога ширшій аудиторії відкрити для себе та насолодитися якнайширшим спектром кіно-контенту, використовуючи справедливу та прозору бізнес-модель багаторічних та підтверджених переваг для аудиторії та ширшого сектору фільмів та кінотеатрів.

Якщо коротко, то оператори кінотеатрів, як і самі є давніми та сильними партнерами та підтримкою кінофестивалів та премій, твердо переконані у тому, що організатори таких заходів по всьому світу мають відзначати та підтримувати соціальну, культурну та економічну релевантність кінотеатрів, беручи відповідальність та розмаїття та доступність фільмів, які вони включають.

Джерело: матеріали UNIC, рекомендовані до публікації.

По-перше, у середу ми проведемо глибокий аналіз найбільшої нашої загрози – піратства. Далі ми говоритимемо про те, що ми можемо зробити разом для того, щоб гарантувати приємний досвід перегляду фільмів на Великому Екрані. У четвер ми сконцентруємось на доступності ринків збуту.

Решту тижня на семінарах та обговореннях, організованих I.C.T.A., ми розглядатимемо різні грані мінливого світу технологій кіноіндустрії.

Дякую усім вам, колеги і партнери, за вашу підтримку. Ми не змогли б зробити це без вас.

Окрема подяка нашим партнерам-кіностудіям за те, що з року в рік вони надають нам найкращий можливий контент для CineEurope. Цей рік однозначно не виняток – починаючи з Studiocanal та Unifrance, ми побачимо не меншу восьми ексклюзивних презентацій та чотирьох чудових кінофільмів.

Серед них, до того ж, буде найперша презентація щодо альтернативного кінотеатру в цій самій аудиторії, у середу вранці.

Кожна CineEurope надає нам можливість побачити те, що на сьогоднішній день наша індустрія має напоготові, і це стосується як контенту, так і інноваційних розробок, які формуватимуть наш сектор у подальші роки. Незважаючи на незначне падіння у кількості проданих квитків та у касових зборах, яке відбулося вслід за рекордним 2017-м роком, європейські кінотеатри у 2018-му році разом продали більш, ніж 1.25 млрд квитків, що принесло біля 8.1 млрд євро касових зборів четвертий рік поспіль.

Як ви бачите на слайді, особливо варто відзначити наших друзів у Великій Британії, Польщі та Туреччині, чиї рекордні показники кінопрокату за минулий рік свідчать про успішне формування дедалі більш розважального та привабливого досвіду перегляду фільмів у кінотеатрах для любителів кіно.

Не менш важливими були й докладені зусилля в кіноіндустрії на територіях, де все ще залишаються можливості для подальшого росту. Вони ілюструють тривалу пристрасть та віру у наш сектор. Дякую Литві, Угорщині, Чехії, які, зокрема, роблять все це можливим.

Нам варто лише тільки подивитися на те, як фантастично проявив себе кілька тижнів тому кінофільм «Месники: Завершення»– який загалом зібрав більш, ніж 2 мільярди доларів протягом 11-ти днів прокату – для того, щоб засвідчити незрівнянні можливості Великого Екрану проникати глибоко в душу глядачів по всьому регіону і, більше того, по всьому світу.

А решта 2019-го року виглядає неймовірно багатообіцяльною зі своїм захопливим та розмаїтим розкладом виходу фільмів у прокат.

Своїм успіхом кінотеатральна індустрія у Європі зобов’язана багатьом факторам.

По-перше, цей успіх відображає дуже важливу роль кінотеатрів як простору, в якому дійсно може процвітати культурне розмаїття. Важко переоцінити важливість досвіду перегляду фільмів у кінотеатрах для забезпечення доступу до найбільш розмаїтого та всеохопного кіно-контенту найякіснішими шляхами.

І наразі це є важливішим, ніж будь-коли.

Ми пишаємося розмаїттям нашого контенту у Європі, як ви побачите трохи пізніше сьогодні на прикладі трейлерів, зроблених з підтримкою Єврокомісії та Unifrance.

Немає нічного дивного в тому, що люди нашої індустрії, зустрічаючись, найчастіше ставлять один одному наступне питання: «Яка частка місцевого контенту у вашій країні?». Вони усвідомлюють, що це є вкрай важливим наприкінці року.

На слайді позаду мене наведена вибірка фільмів, кожен із яких був у топ-5 фільмів року у своїй країні.

Неперервна жага нашого сектору до інновацій та значний рівень інвестицій, що її супроводжує, означає, що ми можемо бути впевнені у майбутньому нашої індустрії. З захопливими кінозалами та неперевершеними екранами й аудіо системами, що доповнюються найвищим рівнем комфорту, кінотеатри крокуватимуть попереду.

Наша індустрія впевнено прямує до своєї мети попри труднощі, з якими ми зіштовхуємося через потенційне руйнування стійких та взаємовигідних моделей, на яких наш сектор і тримається.

Уточню, що стримінгові платформи та кінотеатри можуть не лише співіснувати, але й доповнювати одне одного. Ми раді будь-кому, хто може вивести якісний кіно-контент на екрани. Однак, ми віримо, що для того, щоб найкраще задовольняти потреби як аудиторії, так і індустрії, необхідне існування чітко визначеного та встановленого періоду прокату в кінотеатрах.

Так, я не буду цитувати Гелен Мірен – мені потрібно слідкувати за своєю мовою (вибачте за мою французьку) – однак я скажу от що: кінотеатри – це єдиний і неперевершений простір для демонстрації якісних кінофільмів і для створення спогадів, які триватимуть ще довго після закінчення титрів. Ніщо інше і поруч не стоїть.

UNIC також наполегливо працює над тим, щоб надати нові можливості жінкам для подолання гендерної нерівності, яка досі присутня у нашій індустрії. Так, у 2017-му році ми започаткували нашу програму лідерства для жінок, яка тоді була орієнтована на навчання шістьох молодих керівниць, які торують собі шлях у нашому бізнесі.

Я з радістю вам повідомляю, що одна із наших перших учениць вийде на сцену представляти кінотеатри альтернативного контенту [трансляції подій спорту, театру і т.п.] – Ґрейн Піт (Grainne Peat), яка наразі є виконавчою директоркою компанії Event Cinema Association (Асоціація Альтернативних Кінотеатрів). Вона однозначно є однією із наших історій успіху. Минулого року ми включили до нашої програми ще одну групу, яка вже складалась із 7-ми осіб. Мені вельми приємно, що наша програма користується неймовірним успіхом – і що пізніше цього тижня ми запустимо третій випуск.

На CineEurope 2017 також було створено Глобальну Федерацію Кінотеатрів, організовану Міжнародним Союзом Кінотеатрів разом з аналогічною організацією, заснованою у США, Національною асоціацією власників кінотеатрів, та 11-ма найбільшими кінотеатральними компаніями у світі.

Мета Федерації у тому, щоб представляти інтереси операторів кінотеатрів усіх форматів та масштабів. Мені приємно повідомити, що Глобальна Федерація Кінотеатрів процвітає та наразі до її складу входять члени з 95-ти країн світу, які поєднані для досягнення спільної мети.

Нарешті, я хотіла би сказати кілька слів про нашу роботу у Брюсселі.

Ви вже знаєте, що нашою ключовою метою залишається представляти інтереси європейських кінотеатрів перед установами ЄС. Європа щойно обрала новий Парламент і скоро матиме нових Президента Європейської комісії, який намагатиметься впливати на функціонування нашого сектору.

Я можу вас запевнити, що UNIC і надалі відіграватиме ключову роль у залученні європейських установ для гарантії того, що інтереси нашої індустрії будуть не лише захищені, а й вшановані.

І з усього цього я роблю такий висновок.

Я впевнена: після всього, що ви побачите і почуєте цього тижня для вас стане абсолютно очевидним, що кінотеатри не лише не припинять існувати – ми будемо рости та залучати нові аудиторії з різних куточків світу для того, щоб ділитися незрівнянним досвідом Великого Екрану. І чим зрозуміліше ми можемо донести це послання – тим краще.

Я хочу також висловити величезну подяку нашим партнерам у компанії Film Expo Group і чудовій та неймовірно талановитій команді UNIC. І той факт, що ми можемо не тільки продовжувати спілкуватись один з одним наприкінці шоу, а й насправді насолоджуватись компанією один одного, говорить сам за себе.

Я хочу побажати всім чудової CineEurope. Для мене велика честь представляти тут Lionsgate, світового лідера контенту, чий бренд є синонімом оригінального, відважного та новаторського кіно для кінопрокатників і дистриб’юторів по всьому світу.

Починаючи від таких блокбастерських франшиз, як «Голодні ігри», «Сутінки» і закінчуючи кінострічкою «Джон Вік», яка зовсім нещодавно вийшла у прокат, Lionsgate чудово себе зарекомендувала як кіностудія, що виробляє комерційно захопливі, виразні та оригінальні кінофільми, які не схожі ні на що інше, наявне на кіноринку.

Дякую.

Джерело: матеріали UNIC, рекомендовані до публікації.

Утім, як повідомляє Variety, голова Національної асоціації власників кінотеатрів США  Джон Фітіан вважає, що кінотеатри мають співпрацювати з Нетфліксом та аналогічними платформами. Він говорить, що платформам вигідно спершу запускати фільми у прокат в кінотеатрах, адже це ключовий та незамінний досвід індустрії. Фітіан говорить, що розуміє те, що будуть фільми, які одразу з'являтимуться на платформах без виходу у прокат в кінотеатрах, але що визначні фільми усіх жанрів мають все ж отримувати шанс охопити широку аудиторію кінотеатрального прокату.

До того ж, за дослідженням Асоціації, аудиторія стримінгових платформ та глядачів кінотеатрів спільна. Люди, які дивляться фільми онлайн, також ходять у кіно та навпаки. Більше того, від підвищення одного виду діяльності, підвищується інший. Кінотеатр та домашній перегляд дають різний досвід, кожного з яких потребує людина. Тому у взаєминах кінотеатрів і платформ має мова йти не про суперництво, а про комплементарність, взаємодоповнення. Дві індустрії сприяють розвитку одна одної, тож не мають ворогувати.

Також Фітіан відзначив, що важливим фактором успіху фільмів стає різноманітність за та всередині фільму. Глядачі хочуть бачити реалістичних персонажів, схожих на них самих. Більше на цю тему можна прочитати тут: http://ukrcinema.org.ua/tv-shows/item/265-prybutkovist-riznomanittia-u-kino.html.

Ситуацію з Netflix прокоментував і Альфонсо Куарон. Він зазначив, що інші творці фільмів дивилися на нього як на зрадника, коли він вирішив співпрацювати з онлайн-платформою. Режисер підтримує кінотеатри та вірить у їхню цінність, але він також наголошує на потребі різноманітності, особливо з огляду на те, що у кінотеатрах переважно демонструють Голівудське кіно, тож онлайн-платформи є виходом для незалежного та іноземного кіно. Альфонсо Куарон вважає позитивною наявність різних можливостей релізу фільмів, адже це надає гнучкість та більше шансів набути розголосу нестандартним фільмам.

Раніше у інтерв’ю з IndieWire Альфонсо Куарон повідомив перед прем’єрою свого фільму «Рома» на Венеційському кінофестивалі, що звернувся для випуску фільму до Netflix, тому що навряд чи хтось інший погодився б випустили на глобальному рівні іспаномовний чорно-білий фільм з невідомими акторами.

Нагадаємо, що фільм «Рома» отримав три статуетки: найкращий режисер, найкращий оператор та найкращий фільм іноземною мовою.

Кінотеатральна спільнота стурбована тим, що онлайн-платформи, як-от Netflix та Amazon забирають у них потенційних глядачів. Хоча на це можна подивитися як на питання прибутків, кінотеатри наголошують на тому, що вони дозволяють ширшій аудиторії знайомитися з кіномистецтвом і тому мають особливу цінність.

Як повідомляє bbc.com, Netflix відповів на ситуацію з Оскаром та на пропозицію Спілберга. Компанія опублікувала наступний твіт: «Ми любимо кінотеатри. А ось ще кілька речей, які ми любимо: доступ для людей, які не завжди можуть собі дозволити чи живуть у містах, де немає кінотеатрів; дозвіл усім та всюди насолоджуватися релізами одночасно; надавати творцям кіно більше способів ділитися мистецтвом. Ці речі не є взаємовиключними».

Джерела: variety.com, latimes.com, bbc.com, indiewire.com.

За справу взявся Європейська Комісія, яка з’ясовує обставини, за яких Sky TV та найбільші кіностудії США могли порушити антитрестівські закони. Розслідування ставить під питання ліцензійну угоду між двома сторонами. Сама ж угода має на меті заборонити пасивні продажі: згідно з нею певні кіностудії та їхні партнери мають право блокувати клієнтів, що знаходяться поза зоною ліцензованої території і які, в той же час, звертаються до провайдера – Sky TV – за власною ініціативою з проханням надати доступ до послуг від Sky. Європейський Комітет вважає, що дане положення має запобігти самовільним вирішенням зі сторони Sky TV щодо того, хто може користуватися їхніми послугами.

У квітні 2016 року кіностудія Paramount Pictures вирішила знизити ексклюзивні вимоги щодо територіального ліцензування до телекомпаній pay-TV. Серія постанов, у яких студія Paramount виклала своє рішення була ухвалена Європейською Комісією. Однак у грудні того ж року французький pay-TV оператор Canal+ висловив прохання до Європейської Комісії відмінити вищезгадані постанови від Paramount. Canal+ прагне, щоб Верховний Суд анулював угоду, оскільки він вбачає в умовах, які затвердив Європейська Комісія ризик зниження якості європейської системи фінансування кіно, яка, в свою чергу, передбачає можливість для телекомпаній самостійно встановлювати різні ціни та стратегії для різних країн ЄС. Canal+ офіційно відправив заяву на слухання на початку 2018 року. Фінальне рішення, однак, не очікується раніше 18-го вересня.

Тим часом, Комісія вимагає детальнішу інформацію від Sky та інших Голлівудських Студій стосовно потенційного впливу їхнього рішення на систему фінансування незалежного кіно. У січні 2018 року Європейська Комісія надіслала «лист із фактами» до Голлівудських Студій як додатковий доказ, взятий зі зразку їхніх договорів із телекомпанією Sky UK про обмеження доступу до послуг від UK та Irish pay-TV. Як виявилося, цей доказ цілком підтверджує звинувачення в антитрестівській діяльності. Окрім того, він говорить про те, що досі є деякі процесуальні перешкоди, які треба подолати перш ніж посадові особи зможуть просунутися далі в розробці формальної заборони діяльності, якою наразі займаються студії та телекомпанії.

Європейська Комісія з найбільшою ймовірністю чекатиме остаточного варіанту тексту стосовно Правил Телебачення перед тим, як зробити заключне рішення.

Вищерозглянуті події можуть також мати потенційний вплив на компанії кінопрокату. У разі якщо Європейська Комісія не впровадить і не затвердить положення, які б гарантували заборону пасивних продаж є серйозні загрози для театральної ексклюзивності на просторах територій UNIC. До того ж, є ймовірність зниження якості та ефективності фінансування міжнародних спільних виробництв кіно.

У той же час, Європейська Комісія також придивляється до наслідків злиття компаній Disney/Fox та провела інтерв’ю з декількома членами UNIC з метою зрозуміти вже наявний та потенційний вплив такого злиття на поточний кіноринок.

Джерело: матеріали UNIC.

Відтак, надзвичайно важливим є збереження та посилення бюджету програми. Її досягнення включають:

- істотну підтримку європейських історій, концептів та економічної спроможності компаній

- сприяння постанню високоякісного європейського виробництва фільмів та серіалів

- забезпечення фінансами маркетингу ненаціонального європейського кіно

- підтримку європейських кінотеатрів на території ЄС

- внески до тренувальних програм більше ніж 20 тисяч аудіовізуальних професіоналів, аби вони могли не відставати від нових вимог індустрії.

Обмеження бюджету «Креативної Європейської МЕДІА-програми» не лише вплине на стійкість майбутнього економічного зростання європейського аудіовізуального сектору, але і підриватиме основи самої європейської культурної плюральності. На даний момент, культурні та креативні сектори Європи представляють 3.8% робочої сили (8.8 млн осіб зайняті у цих сферах) ЄС. А от бюджет єдиної програми на підтримку цих секторів складає лише 0.14% від загального бюджету. Тому надзвичайно важливим є тримання цією програмою адекватних фінансових ресурсів та сприяння розвитку європейської економіки та суспільства в цілому.

Тому ми рішуче закликаємо Європейську Комісію запропонувати перспективний бюджет, аби підтвердити стратегічну важливість наступних ключових напрямів:

- збільшене фінансування розвитку, аби підтримувати якість європейського кіно та ТВ-контенту

- розширення мережі Europa Cinemas для надання кращого доступу до європейських фільмів членам ЄС

- можливості професійного співробітництва у межах сектору через події індустрії та/чи фестивалі

- можливості для наставницьких програм з акцентом та молодій аудиторії та гендерній збалансованості.

Така пропозиція не лише забезпечить майбутнє програми, але і надасть належне середовище для європейської культурної багатоманітності та конкурентоспроможності, європейських цінностей та успіху європейської аудіовізуальної індустрії.

На початку лютого Netflix заплатив 50 мільйонів доларів за «Частку Бога». Вже 4 лютого фільм став доступним підписникам Netflix’у і лише за перші три дні його подивились 2,8 мільйонів глядачів. Для порівняння, власний фільм Netflix’у «Яскраві» (бюджет 90 мільйонів доларів) після релізу 22 грудня зібрав 11 мільйонів глядачів. Але скільки зібрав фільм «Частка Бога», якби Paramount вирішили випустити його в прокат? Цього ми ніколи точно не дізнаємось. Якби всі ті 2,8 мільйонів вирішили подивитись цей фільм в кінотеатрах із середньою ціною білета за 2017 рік розміром 8,97 доларів, то фільм би зібрав за свій дебютний вікенд 25 мільйонів доларів.

Але не варто забувати того, що подивитись фільм вдома значно легше, ніж йти заради нього в якийсь кінотеатр. Окрім цього, ніхто не відміняв конкуренції з іншими фільмами. Якби «Частка» вийшла в кінотеатри 14 лютого 2017, як спочатку і планувалось, то вже 24 лютого вона була б затьмарена фільмом жахів «Пастка», який в свій дебют зібрав 33,7 мільйонів доларів у США. Друга дата виходу «Частки», 17 жовтня 2017, неминуче змусила б цей фільм вже з 27 жовтня змагатися з «Пилою 8», яка за свій дебютний вікенд 27-29 жовтня зайняла перше місце і зібрала 16,6 мільйонів доларів у США. Наступна дата виходу фільму в кінотеатри, 2 лютого, зіткнула б «Частку Бога» одразу з двома хітами – з «Джуманджи: поклик джунглів» і «Той, що біжить лабіринтом: Ліки від смерті», адже обидва за вікенд 2-4 лютого зайняли перше і друге місце, зібравши майже 11 мільйонів кожний. Остання дата виходу, 20 квітня, була оголошена до продажу «Частки» Netflix’у. 20 квітня також є датою виходу потенційно успішного бойовика «Ремпейдж», що є достатньою загрозою для успіху «Частки». Очевидно, що студія воліла уникнути всі можливі з прокатом ризики. Так, «Частка» могла окупитися, могла й провалитися. Тому за принципом «краще риба в руці, ніж дві в ріці» студія вирішила продати фільм Netflix’у, вийшовши таким чином в нуль: студія отримала 50 мільйонів доларів при бюджеті 45 мільйонів доларів.

Купівля «Частки Бога» лише демонструє тенденцію, що Netflix викупає фільми у великих студій. Так, Netflix вже придбав такі фільми як «Анігіляція» (Paramount, 23 лютого 2018 – студія залишила за собою право прокату фільму в США, Канаді, Китаї), «ЗдиханняВимирання» (Universal, пізніше в 2018), «Скринька з птахами» (Universal, 21 грудня 2018) і «Шафт» (New Line Cinema, 14 липня 2019). Може здатися, що Netflix планує змагатися з великими мережами кінотеатрів за право дистрибувати середньобюджетні та навіть великобюджетні фільми. Насправді Netflix лише орієнтується на своїх підписників і не зацікавлений в кінотеатральному бізнесі, інакше вже давно мав би власну мережу кінотеатрів.

Для студії мотивація продати фільм Netflix’ові проста: зберегти обличчя і уникнути потенційного провалу в прокаті. Лише роки три тому з подібною мотивацією студії переносили фільм на січень, квітень чи пізній серпень, сподіваючись підігріти інтерес до фільму, а після прокату намагались відшкодувати збитки за допомогою DVD ринку та інших додаткових ринків. Нині Netflix став цим додатковим ринком. Але все більш частотні прем’єри на Netflix’і можуть бути не в кращих інтересах великих студій. В довгостроковій перспективі студії можуть програти Netflix’у право випускати фільми: на прикладі «Яскравих» вже видно, що Netflix може й сам випустити фільм без втручання будь-яких великих студій.

Джерело: https://www.hollywoodreporter.com/news/hollywoods-movie-dilemma-gamble-at-box-office-sell-netflix-1086706

Наша стратегия основана на двух взаимодополняющих подходах. С одной стороны мы имеем программную политику, которая защищает высококачественное кино, в основном eвропейское и бескомпромиссноe. Мы не намереваемся быть  догматиками или элитаристами, но мы хотим сохранить эту строгую программную линию, чтобы  охватить самую многочисленную аудиторию. Мы считаем, что необходимо поддерживать внятную идентичность, что подразумевает отказ от сугубо коммерческих релизов. Таким образом мы и сохраняем наш оригинальный подход, не создавая   путаницу среди аудитории. В нашем ежедневном отборе мы стараемся, чтобы зритель не находил у нас в кинотеатре подтверждений устоявшегося клише, согласно которого артхаусное кино ассоциируется со скучным интеллектуализмом или элитизмом.

       С другой стороны, есть своего рода  культурная и художественная добавленная стоимость. Признание и жизнь нашего кинотеатра были бы невозможны без дополнительного контента, который мы пополняем за счёт текущих релизов обычного проката. Благодаря всему этому такой кинотеатр и может существовать,  принимая скромное участие в активной жизни небольшого провинциального  города. Нельзя заниматься организацией культурной и художественной программы в таком месте без того, чтобы делать её более привлекательной, динамичной, демонстрирующей аудитории, что кино соответствует настроению нашего общества, что оно не замкнуто на самом себе, и что некоторые люди  заставляют его служить интересам общества. Таким образом, организация качественных мероприятий является для нас приоритетной: обзоры, киноклубы, дебаты, нестандартные фестивали идут один за другим, неделя за неделей. Режиссёры, актёры, продюсеры и лекторы принимают участие  во встречах в кинотеатре на протяжении всего сезона. Наш кинотеатр оставляет место гражданам, индивидуально или коллективно,  принять участие в  наших событиях и выразить свои взгляды на социальные вопросы. Эти события  также позволяют нам создавать социальные связи, увидеть новых людей, создавать условия для диалога  и, таким образом, развивать социальное разнообразие. Такая программная стратегия может функционировать только  в месте, которое имеет душу с нотками в современном стиле, но и одновременно с некоторым шармом в стиле ретро, в месте,  которое предлагает дружественную атмосферу, которая весьма переменчива, но сохраняет свой первоначальный колорит.

 На основе нашего предыдущего опыта работы со  школами, который позволял нам привлекать до 15 000 чел. в год, ( в рамках программы “Широкий экран на доске”) мы организовали проекты,  сочетающие в себе элементы культуры и образования, что предусматривает работу  со школьной   аудиторией во всей её широте. Например, мы проводим программу “10 о'clock for children", которая предназначена для самых маленьких детей, или  организовываем анализ практикумов и учебных курсов по  производству короткометражек, основанный на той же самой образовательной стратегии: ведущие программ делают их  так,  что участники могут в интерактивном режиме продолжать дискуссию, которая, собственно, начинается с показа фильма.

В будущем наша задача двоякая. С одной стороны мы хотим привлечь  еще более молодую аудиторию (людей завтрашнего дня кинотеатров), главным образом студентов, которые, как Вы знаете, не все заинтересованы в артхаусном кино в первую очередь. Привлечь такую аудиторию можно путем специальных соглашений о партнерстве с образовательными учреждениями, особенно с университетами, а также специальными ценами и целенаправленными мероприятиями.

С другой стороны, мы хотим расширить нашу стратегию коммуникации и широты охвата, особенно это касается необходимости идти нога в ногу с постоянным развитием цифровых коммуникаций. Поэтому мы наращиваем наше присутствие в Интернете через, например, ежедневное обновление нашей страницы facebook  конкурсами, фото-отчетами о конкретных событиях, релизах и т. д. Кроме того, мы редактируем и издаём газету  тиражом в 6000 экземпляров, что является особенностью концепции нашего кинотеатра и нашей деятельности как таковой.

Лето 2012 года  было трудным временем для PLAZA ART, так как нависла угроза продажи здания девелоупером. Спонтанно размещенную в интернете петицию протеста в течение 48 часов подписало более 4000 человек, что продемонстрировало наши особые отношения  с местным населением и различными организациями.

      Власти города предложили приобрести здание, что позволило нам, несколько недель спустя, даже отпраздновать 20-летие нашего кинотеатра. Мероприятие прошло при поддержке братьев Дарденн, которые встретились с нашими зрителями, а также партнерами нашего кинотеатра,  несколько раз.

         В ближайшее время, благодаря также заботе городских властей Монса, PLAZA ART  проведёт ряд серьёзных ремонтных работ внутри помещения. В обновлённом виде "изюминкой" кинотеатра будут мероприятия, преимущественно связанные с педагогической деятельностью, встречами и обменом мнениями с населением, а также культурные события. PLAZA ART также будет иметь два дополнительных зала: одно всамом здании, а другой на крыше.

Андре Сютрик, директор

Перевел на русский язык Антон Пугач.

    Два исследователя, Микаэль Арнал и Аньес Сальсон,  предприняли  вояж по Франции в 2014 году  в поисках впечатлений от кинотеатров. Их целью было  найти инновационные решения, которые бы пригодились им уже для их собственного будущего кинотеатра. В 2015 году они посетили более ста европейских кинотеатров в течение четырех месяцев, последовательно проводя свои исследования и пытаясь ответить на вопрос: как будут выглядеть независимые кинотеатры в эпоху цифровых технологий? Они поделились всем, что узнали, на сайтеwww.tourdesinemas.com и в книге DREAMS, THE CINEMAS TOMORROW. На следующих нескольких страницах мы познакомимся с новым опытоми теми  выводами, которые они сделали, обозрев  кинопоказ по всей Европе. Мы убедимся, что, как  у кинотеатров, поддерживаемых и финансируемых гражданами, так и у новых мест, призванных расширить роль кинотеатров   новыми концептуальными решениями  и новыми способами репертуарного планирования,  - у всех этих  площадок, безусловно, будет пристойное будущее.      

    Наше приключение началось  15 августа на  поезде дальнего следования рейсом из Сантьяго-де-Компостела в Испании, чтобы оказаться вNumax -  кинотеатрe, открытом  несколькими месяцами ранее, в марте 2015 года. Два года назад пять учредителей объединились, чтобы создатьNumax как кооператив, где кинотеатр, книжный магазин, кафе и cтудия видео- и  графического дизайна  работали бы бок о бок. "Если все кинотеатры закрылись, то для того, чтобы увидеть фильмы, Вы должны открыть свой собственный кинотеатр", - утверждает Рамиро Леидо, кинорежиссер и работник  кинотеатра. Создание Numax предоставило возможность  команде организаторов  глубоко переосмыслить организационную структуру культурного заведения и взаимоотношений между сотрудниками. Изменить столь ощутимо порядок организации - это было творческой реакцией на ухудшение условий работы в связи с кризисом. Eстественным продолжением этих идей  было использовать  альтернативные источники финансирования проекта, минуя  банки. Тем не менее, для  того, чтобы получить согласие на кредит, все равно  нужны были поручители. Это привело учредителей к решению  обратиться к обществу с публичной кампанией, рекламирующей проект. "Вся наша кампания была   детально разработана, и была очень прозрачной, это было главным её достоинством. Мы вложили в неё все, в том числе наши зарплаты, которые у всех нас одинаковые по величине", -  рассказал нам Рамиро. На публичное обращение отреагировало  182 человека,  что позволило получить гарантии,  необходимые для кредитов под реализацию проекта. Благодаря своим связям в Сантьяго-де-Компостела и прочными отношениями с коммунальными властями, учредителям удалось преуспеть в создании этого проекта.

    В сотне километров от Сантьяго-де-Компостелла мы встретили команду Сineciutat, управляющую единственным независимым  кинотеатром на острове Майорка, также спасенного от закрытия гражданами региона. Помимо невероятной истории этой стихийной гражданской инициативы по сохранению своей культурной достопримечательности, наша  дискуссия с владельцами расширилась до прогнозов о специфике будущего кинопоказа,  и еще шире - до будущего киноиндустрии как таковой. "Мы знали, что это место обречено на гибель в  21-м веке, если будет заниматься обычным  кинопоказом.  Нам нужно было стать платформой для показа альтернативного контента,  местом, где аудитория становится заинтересованной стороной, а мы предлагаем ей  диверсифицированный  контент", - пояснил  нам менеджер кинотеатра Хавьер Пакон.

Мы продолжили наше путешествие в Перудже, расположенной в самом сердце Италии, чтобы открыть для себя кинотеатр Postmodernismo.  Мы были ошеломлены с первых же минут: от внешнего вида и "гения" места, до понимания их общего подхода, который достигается благодаря краудфандинговой  кампании, а также  уникальными возможностями для любого человека стать пайщиком  кооперативного предприятия. Мы пообщались с тремя из четырех фанатов кино, которые объединились, чтобы спасти это  место от разрушения. В 2000 году бывший кинотеатрModernismo  закрыли, оставив культурную пустоту в историческом центре города. После  презентации  своего проекта переоборудования владельцу здания, четверо друзей вдруг осознали, что на их "тарелке" уже много чего есть; и в основе всего совсем простые вещи - добавить два дополнительных зала, чтобы  сделать  кинотеатр существенно более прибыльным,   соблюсти  нормы безопасности при реконструкции и приобрести два цифровых проектора.

      Таким образом, они создали совместный бизнес, где каждый из них внес какую-то часть в первоначальный уставной капитал, но они также решили предоставить возможность жителям  города участвовать в реконструкции,  с тем чтобы наверняка обеспечить успех проекта. Обновление местa пришло в движение как только появилась  новая философия, опирающаяся своей платформой на опыт, отличный от эксплуатации традиционных кинотеатров.  Джакомо Калдарелли объяснил нам что "Вы можете посетить кинотеатр, провести в нём целый  день и вечер в том числе, но не обязательно посмотреть фильм. Это прежде всего социальное место". Концептуальная линия Postmodernismo охватывает весь корпус кинотеатрального пространства, и одна из её особенностей -  разрушить рубежи, разделяющие артхаузные фильмы и коммерческие. Главное, на чём такие показчики хотят сосредоточиться -  показывать  красивые фильмы.  И помимо фильмов, это заведение  приглашает на всевозможные формы  человеческих проявлений. "Это искусство на все 360 градусов", -  сказал нам Джакомо  Калдарелли. Кинотеатральная галерея приглашает на выставки и инсталляции, которые меняются каждые три месяца.

     Пришло время ехать в Рим.  Там мы встретились  с командой    Сinema America Occupato, вcего в  нескольких шагах от кинотеатра, где когда-то она и собралась впервые  вместе. Заброшенный в течение 14 лет,  кинотеатр America  в своё время был культурным местом в римском районе Трастевере, а теперь ему суждено было стать местом для  стоянки, апарт-отеля и других целей. После того, как было анонсировано его предстоящее  уничтожение, группа из примерно пятнадцати молодых студентов решила занять здание, чтобы спасти его от надвигающейся зловещей судьбы. "В начале мы были просто группой студентов, ищущих место для удовлетворения культурных потребностей. В Риме есть много заброшенных мест, и мы с удивлением обнаружили, что 70% из них оказались кинотеатрами", - рассказывает Кароччи Валерио. Группа активистов потратила три месяца, организовывая   мероприятия, целью которых было вовлечь максимальное количество людей из  ближайшей округи, или хотя бы  завоевать их доверие. 13 ноября 2012 эти активисты, преданные своему делу, устранили препятствия для входа  в кинотеатр и заняли здание. Первый показ был организован подручными средствами. Каждый участник принёс какую-то часть необходимого оборудования: проектор, динамики, др.

     Поскольку захват здания был действительно незаконным, группа молодых людей сделала в своей программе "пунктиком" уделить, при реконструкции здания, особую честь  ремонту, модернизируя его в соответствии со всеми существующими  правилами. Для этой цели  использовались деньги, полученные от показов (от продаж по свободным ценам) и пожертвований. Они не только организовывали кинопоказы, но также устраивали литературные чтения и дискуссии.  Зрителям также было предложено связываться с отделом проката, отправляя простое  электронное письмо или приходить непосредственно в офис,  чтобы предложить название фильма, который они хотели бы посмотреть. Молодая команда общалась с аудиторией  в основном через социальные сети. Благодаря подлинности их  заинтересованного отношения, успех был  предопределён. Их реальный "капитал" - это то сообщество, которое они создали (более 50 000 последователей на facebook). Почему оно стало настолько большим и выросло так быстро? Потому что зрители почувствовали себя частью общественного движения граждан, направленного на возрождение кинотеатра  в самом сердце района.  Они были вооружены  идеей возрождения  культурного наследия путём возобновления деятельности кинотеатра. Предпринятые меры вошли в резкое противоречие  со стереотипными представлениями о культуре и молодежи в Римe.  Политики не только  в Италии, но и в  других странах, любят утверждать, что все эти "компашки" мало на что способны, поскольку обленились и потеряли интерес к культуре. Валерио, рассказывая о  самом начале приключения, сказал, что  "то, что мы делали, было незаконным, но это было сделано правильно. Мы были группой друзей, и мы все верили в это, и когда вы верите во что-то, то нет ничего невозможного".

   Несколько дней спустя во время пребывания в  Афинах  мы натолкнулись по интернету на удивительный проект: UP OUTDOOR CINEMA в Лозенце, на берегу Черного моря в Болгарии. Мы решили изменить наши планы и  попасть  туда, для чего пришлось пересечь  всю страну на автобусе. С белого купола UP OUTDOOR CINEMA   открывается удивительный вид на море, поскольку он размещён на утёсе. Идея этого сооружения впервые была   предложена дизайнерской компанией GARAGE - ГАРАЖ,  базирующейся в Софии, с целью последующей его сдачи  в аренду  для проведения мероприятий. В 2014 году, в то время как в офисе так и не появилось идей насчёт использования этого сооружения, у некоторых владельцев агентства возникла идея превратить его в кинотеатр. Сооружённое за 24 часа группой из 5 человек, конструкция имеет диаметр 10 метров и может вместить до 30 человек.  В специально разработанном внутреннем дизайне были использованы многие решения: от  мешков, набитых зерном, до  складных детских сидений.  Было также уделено особое   внимание  деталям,  с учётом фундаментального представления  о предпочтениях аудитории.  "У нас Вы можете не только сходить в  кино, Вы можете провести время с Вашими друзьями, выпить, послушать музыку," - рассказывает Михаэла Михайлова. Переоборудованное сооружение обладает гибкостью и безвредно дляокружающей среды, что позволит расширить спектр его возможностей в будущем.

      В Хорватии нашим открытием был  DOKUKINO - кинотеатр,  полностью посвящённый документальному кино. В DOKIKINO  один кинозал, нотут также организованы образовательные программы, производство документальных фильмов и даже создана школа для обучения молодых документалистов. Это место стало дополнительным предложением наряду с  другими артхаусными кинотеатрами в  этом регионе. “Мы не были точно уверены, что это сработает. Мы пошли на это, не зная,  будет ли аудитории интересно. Но мы это сделали и  мы ожидали... И это начало  работать. Как только мы сделали это, мы поняли, что, например,  вообще не существует дистрибьюторов  документального кино, и что мы должны сделать это тоже! Все было очень взаимосвязано, и когда мы начали работать в этом поле, мы постепенно обнаружили, что кое-чего существенного не хватает, что никто ничего не делал в этой нише. И мы также поняли, что  было бы проще и дешевле сделать все самим,” - комментирует Инджа Корач. По всей Европе мы наблюдали увеличение мест, направленных исключительно на  нишевые фильмы, в том числе таких мест, которые предназначены для показа  исключительно документального  или экспериментальное кино, и DOKUKINO, безусловно, является частью этого движения".

    Путешествие продолжилось в  Словении в Любляне, в кинотеатре KINODVOR. Он был построен в  1923 году, а сейчас им  управляет увлечённая команда, которая предлагает зрителям  качественный репертуар и разнообразные мероприятия. Чтобы облегчить посещение кинотеатра  молодыми родителями, в воскресенье такие зрители  могут оставить своих детей в детской комнате. Люди, которые много работают в течение недели и не имеют возможности заплатить деньги,чтобы оставить детей дома под присмотром, могут прийти на показ и оставить своих детей в специальной студии. В честь 90-летия кинематографа команда KINODVOR организовала мероприятия в старых кинотеатрах столицы, которые ныне закрыты. По этому случаю они выпустили в прокат фильм "Grand Budapesht Hotel" в  старом роскошном отеле GRANDHOTEL UNION. Чтобы отрекламировать это событие, они преобразовали фойе кинотеатра KINODVOR  в рецепцию отеля, а Wes Andersoncделал видео,  зазывающее на  показ в "Grand Budapesht Hotel". Каждый элемент этого события был тщательно продуман и последовательно воплощён: от выбора площадки показа до привлечения потенциальных зрителей  в социальных сетях, а затем -  обмена фотографиями, сделанными на протяжении всего вечера.

    Во Вроцлаве, Польша, KINO NOVE HORIZONTY  был также вдохновлен подобным кинодвижением, в частности, примером Secret Cinema. В сентябре 2015 года на перевыпуск фильма "Sin City", кинотеатр организовал интерактивное мероприятие:   они организовывали игру "заяц и собаки", воссоздали некоторые декорации и наняли актёров.

    Следующая остановка была в Нидерландах, чтобы  больше узнать  о кинотеатре Cineville, где нас привлекла безлимитная карточка для просмотра  независимых фильмов. Эта карта была создана двумя студентами, работающими в кинотеатре Kriterion в Амстердаме. Этим новшеством они уловили необходимость в молодёжном имидже для артхаузного кино.  Cineville - это не только модель с картой лояльности, но и сайт, где молодая команда редакторов продвигает новый имидж артхаузного кино и кинотеатров. Создание карты помогло утвердиться важной тенденции: аудитория кинотеатров  омолодилась за счёт зрителей среднего возраста,  от 25 до 30 лет, и создала дополнительную активность - до 300 000 человек кинопосещений в Амстердаме в течение года. Право пользования этой  картой распространяется  на всю страну, сегодня это38 кинотеатров в 17 городах. Также в Роттердаме только что открылся новый  кинотеатр KINO, который является членом  Cineville. Это киноцентр с четырьмя кинозалами, ресторан-баром на первом этаже и помещением для коворкинга наверху. Он помогает всем создателям  аудиовизуальной индустрии  Роттердама собираться в одном месте. Когда залы (два из них, на верхнем этаже) свободны, они могут быть использованы производителями в дополнительных  целях, таких,  как "звуковые эффекты",, "зелёный экран", "пост-продакшн". 

     В Германии кинотеатр WOLF KINO, который откроется в ближайшие месяцы, предложит  cвободную комнату и пост-продакшн-зону, где  творческие люди смогут попробовать стать частью  этого места.

    Кинотеатр  больше не ограничивается строго пространством для  просмотровых залов. Наоборот, он  расширяется, чтобы быть более дружелюбным, чтобы,  обогатившись новыми возможностями,  привлекать всё новую и новую аудиторию. В Амстердаме, в большинстве независимых кинотеатров, доступ ко входу в кинозалы всегда проходит через бары и кафе, которые оборудованы как настоящие жилые пространства. Кроме того, каждое кафе имеет свою собственную идентичность. В Сriterion и Studio K, двух кинотеатрах, управляемых студентами, есть оживлённые кафе, посещаемые преимущественно молодыми людьми. DE BALI SINEMA, более специализирующийся на документальных фильмах и дискуссиях, имеет большой ресторан. То же самое и в THE MOVIES, который имеет свой собственный паб, но и в Ketelhuis и в Риальто -   в каждом  есть своё кафе. Тренд, который мы наблюдали в Берлине  в таких местах, как IL KINO и SPUTNIK - это то, что  каждый из этих кинотеатров имеет прекрасные кафе и рестораны. Для улучшения экономики объекта  (Zukunft am Osterkreuz  в Берлине) даже был запущен пивоваренный мини-завод по производству собственного пива.

    Чуть дальше на север, в Копенгагене, кинотеатр  GLORIA размещен СOPENHAGEN GLORIA CINEMA, который ежемесячно проводит сеансы радио-ceccий, компилириуя программы, записанные по всему миру. Эти сессии особенно привлекают молодых людей, которые готовы платить 60 датских крон (около €8) за участие в презентациях.

      Кинотеатр BELLEVAUX в Лозанне организовывает сессии с прослушиванием компакт-дисков  в сотрудничестве с музыкальными лейблами при выпуске новых альбомов. Кинотеатр NOVA  в Брюсселе иногда устраивает мероприятие под названием "OPEN EARS“(открытые уши) -  сеанс в кинозале или в кафе с  коллективным прослушиванием чьих-либо произведений в темноте. Предложение в кинотеатрах  также  осмысливается таким образом, чтобы легче было организовать дискуссию на предмет того, что люди увидят в фильмах. В Швеции, в BIO RIO вCтокгольме, создали лейбл "А-RATE" ( вместе с тремя другими кинотеатрами  в Гетеборге, Мальме и  Хельсингборге). Этот лейбл был создан с целью  повышения информированности общественности о гендерных проблемах. Чтобы быть помеченным лейблом "А", фильм должен пройтиThe Bechdel Test, что  означает, что фильм должен иметь не менее двух женских персонажей с именами,  которые говорят друг с другом о чем-то другом, чем мужчина. Этот тест не измеряет качество фильма, но это позволяет аудитории  иметь представление о   женщинах в современном кино.

       Последняя остановка была в Великобритании, где мы провели целый месяц в декабре, и обнаружили множество моделей показа независимого кино. Самые впечатляющие проявления, которые  мы наблюдали, это общественные  кинотеатры. Они могут  возникать не только для того, чтобы спасти свои местные кинотеатры, но также и для того, чтобы  взяться за руки и построить свой собственный кинотеатр. Для многих людей ходить в кинотеатр регулярно стало проблематичным, поскольку часто либо  нет никакого кинотеатра неподалеку  от места проживания,  либо имеют место финансовые причины, либо   просто потому, что уже отвыкли. Общественные кинотеатры  также могут появляться, когда на локальном рынке нет места для демонстрации  нишевых фильмов. Такие площадки проявляют гибкость,  экспериментируя с новыми идеями, которые могут оказывать культурное влияние далеко за пределы того, что их потенциал изначально предполагает. В Великобритании есть более чем 250  общественных кинотеатров, что говорит о том, что в этой стране это явление  стало настоящим общественным движением.

           Одним из флагманов этого движения является кинотеатр в Дептфорде, который был открыт в Юго-Восточном Лондоне в 2014 году, потому что в Lewisham Borough в то время  не было никакого кинотеатра. Цена билета в кинотеатр в Лондоне стала доходить до £19,  но философияDEPTFROD CINEMA - сделать кино доступным для всех. История этого кинотеатра началась с обнаружения здания, которое до того 15 лет пустовало.

         Краудфандинговая компания  собрала 7 824 фунта стерлинга в целях приобретения проекторов. Кинотеатр был полностью построен  волонтёрами во время так называемых   "Вuilding weeks". Принципы работы на этих неделях были простыми: волонтеры берут инициативу в свои руки и  работают  вместе, предлагая свои навыки и знания для реализации проекта, будь то умение выложить стену или установить звукоизоляцию в зрительном зале. Всего около 700 человек вложили своё время и умение при возведении проекта. Всякий, кто хочет организовать какое-либо мероприятие, свободен  так поступать. У создателей также есть планы на счёт оборудования места, где можно было бы производить 16мм фильмы.      

     Вдохновленная опытом Дептфорда, группа добровольцев собралась в 2015 году, чтобы создать небольшой кинотеатр в Ливерпуле. Сэм Мич развивал идею Small Cinema в Ливерпуле  после того, как он понял, что в городе нет  ни одного кинотеатра для показа  независимого кино. Кинотеатр, который был изначально задуман как витрина для местных кинематографистов, стал гораздо более широким проектом с участием местного сообщества, принимающего участие  в организации мероприятий. Последний пример общественного кинотеатра мы встретили в  Бристоле в кинотеатре THE CUBE MICROLEX, одном из самых известных общественных кинотеатров  в Великобритании.  Открывшись  в 1998 году, он организовывал не только кинопоказы, но и  культурные мероприятия, выступления музыкантов, а также  служил местом встречи для местного арт-сообщества. Сегодня он представляет из себя  социальный арт-эксперимент в виде кинотеатра и места для проведения мероприятий. В  конце 2013 года 150 волонтёрам удалось  привлечь средства на сумму  £185,000. На эти деньги они и купили  дом, в котором размещен THE CUBE MICROLEX. К 1 апреля 2014 года здание стало их собственностью. Это было только первым этапом  их проекта, и теперь у них в планах полностью отреставрировать кинотеатр.

      THE CUBE MICROLEX  организовывает 350 мероприятий в год, в основном  гуманитарного профиля. Например, в рамках KIDS KINO имели место специальные показы для детей, пострадавших в результате землетрясений в Гаити (2010г.) и Непале (2015).

    Помимо движения общественных  кинотеатров, у  британских кинотеатров можно заметить желание   изменить восприятие своих мест, что  видно, например, по  фасадной надписи “I AM A CINEMA. LOVE ME" (кинотеатр LEXI CINEMA, Лондон). Некоторые из них вовлекают свою аудиторию в восстановление наследия, предлагая  возможность что-то спонсировать, или принять участие в репертуарном планировании, приглашая их высказать свое мнение о фильмах. Другие имеют признаки, указывающие на  превращение их мест в культурные и креативные центры, как это наблюдается в кинотеатре WATERSHED в Бристоле со студией PERVASIVE MEDIA STUDIO, являющейся  исследовательским центром новых технологий и искусства. Этот проект  был разработан в сотрудничестве с двумя университетами из Англии, которые преследуют цели развития и продвижения  творческого бизнеса, художников и ученых, исследований в области творческих технологий. Новые способы организации пространства, которые мы обнаружили в этих кинотеатрах, разнообразны, и это принципиальное качество в идентификации этих мест. Чтобы выгодно отличаться сегодня, будучи  кинотеатром,  необходимо    быть больше, чем просто кинотеатр: это должно быть жизненное пространство.

Совершив путешествие по Европе в последние два года, мы поняли, что  самое существенное из того, что мы обнаружили, состоит в том, что  везде есть люди, - в какую страну мы бы не попали, с какой бы формой кинотеатра или экспозиции не сталкивались, - повсюду есть люди,  готовые делать проект на  абсолютно открытой площадке или браться за строительство с нуля. Сегодня мы можем смотреть фильмы в любом месте, где бы мы не находились, однако  всё еще есть необходимость  в том, чтобы люди кооперировались, делились опытом и делом создавали свою репутацию.

Люди все еще имеют интерес к походу в  кинотеатр, и  новые места кинопоказа, новые инициативы  должны иметь широкий спектр форм, полностью охватывая широкие возможности цифровой эпохи.

MIKAEL ARNAL

AGNES SALSON

Перевел на русский язык Антон Пугач.

    Но когда появилась возможность (идея была в стадии разработки целых три года) мы не постеснялись взять на себя значительные экономические и финансовые трудности. Вместе с другом архитектором, квалификация которого включает устойчивую любовь к кино, мы работали в атмосфере пылкого воодушевления, исходившего не только от нас, но и  со стороны многих профессионалов португальского кино, к которым мы обращались за содействием. Два года спустя мы поняли, что работаем против течения: в наше время существует бесчисленное множество новых стимулов привлечения зрителей вне кинотеатров,  поощряющих  их к тому, чтобы оставаться дома. Мы поняли, что мы рискуем оказаться последними людьми, которых занимает это феномен: когда зритель  попадает в уникальную атмосферу кинотеатра и получает опыт просмотра фильма  в компании других людей, которые придают этому процессу  характер  своего рода путешествия в другую страну - страну  кинематографа.

     Борясь за зрителя, мы прилагаем усилия  в нескольких направлениях: разные аудитории, разное время начала сеанса, разные времена года. Даже на одном  экране у нас всегда демонстрируется по крайней мере два (а иногда четыре) фильма одновременно. Мы стремимся быть простым местным кинотеатром, и в то же время  обращаться как к пожилым, так  и к молодым людям, в том числе к киноманам  и к людям, которые просто хотят посмотреть фильм, не заходя  в торговый центр.

    Это правда, что без кинотеатров, особенно такого, как наш, большинство фильмов, которые мы любим, и которым мы преданы (в том случае, когда мы их прокатываем как дистрибьюторы, или когда мы просто являемся поклонниками определённых релизов) не смогли бы существовать. Чтобы обеспечить достижение реальных результатов в современном кинотеатре необходимо применять в работе  мультидисциплинарный подход, разбираясь в вопросах производства,  распространения и демонстрации в равной мере; кто желает выжить в джунглях новых средств коммуникации, должен знать немного обо всем.  Это также означает, что самое главное для всех, кто связан с кинотеатрами, и кто знает что-то о мире производства и распространения фильмов, является необходимость противостоять реальности  ежедневно; узнавать, испытывать себя постоянно: семь дней в неделю, двенадцать часов день, чтобы в полной мере представлять себе реакцию людей, для которых мы работаем (как кинолюбителей, так и профессионалов кино). Последние два года научили нас многому, и мы использовали все наши новые знания, чтобы оказать давление на местные и национальные правительства, чтобы создать три, четыре, пять и более кинотеатров  CINEMA IDEAL,  которые вполне могут иметь место не только в Лиссабоне, но в других городах Португалии. Однако, на этом этапе у нас возникли проблемы взаимопонимания с культурной и политической властью...

Я думаю, что мы нашли самое важное, самое трогательное в том, что,  когда люди посещают один из наших сеансов впервые, они обычно очень удивлены, что они попали в кинотеатр и  собираются посмотреть фильм в брендовом кинопространстве, которое  полностью отличается от всех этих одинаковых фильмов и помещений  кинотеатров в торговых центрах (они составляют 99% кинотеатров в Португалии) . Мы обнаружили, что  зрители искренне благодарят  нас, и уходят с чувством определённого желания стать частью нашего бренда. Это происходит все время, когда мы проводим фестивальные показы (их насчитывается около десяти в Лиссабоне) : кинематографисты часто приходят в наш кинотеатр без особых ожиданий, а уходят, расточаясь в   комплиментах в наш адрес, ибо  они осознают, что их фильмы будут демонстрироваться в  очень хороших условиях. Они всегда говорят нам: "У Вас есть Большой кинотеатр, Вы это хорошо делаете и знаете...".

     Конечно, будущее неизвестно, и мы все были наслышаны о конце кино (и в  особенности о конце кинотеатров) в течение вот уже многих десятилетий. Мы будем  существовать ещё достаточно долго, чтобы доказывать, что мы бессмертны, и что люди по-прежнему хотят увидеть образы и послушать звуки вместе, в темноте.

Педро Борхес,

Директор